«Наша пам’ять велика долина,де невидимі храми стоять.»

Українською катастрофою  ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. 23 листопада нинішнього року українці вшановуватимуть пам’ять невинно убієнних в ті роки своїх земляків,адже терор голодом,запроваджений тоталітарним режимом в нашій державі,заподіяв смерть мільйонам хліборобів.А від голоду,репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн.

В рамках заходів,присвячених цій трагічній даті,у Червонозаводській міській бібліотеці №1  пройшла Година –реквієм під назвою «Україна пам’ятає! Голодомор 1932 – 1933 року.» Присутніми на заході було учні Лохвицького технологічного  технікуму ПДАА  разом зі своїм керівником Харченко Н.М. та Тєтєріна Л.Г.,спеціаліст РАЦС та сталого розвитку  Червонозаводської міськради.

До уваги присутніх на міроприємстві  було влаштовано відкритий перегляд літератури «Чорна сповідь моєї Вкраїни»,де посеред інших експонується картина художника Шевченка В. під назвою «Сумна сторінка української історії» та книга – присуд тоталітарному режиму,що знищив мільйони життів, за назвою «Злочин» під редакцією Петра  Кардаша.

Ведучі Години Єрмакова Л.М.,Матяш А.В. та студенти технікуму Іванина Анастасія і Бойчук Владислав прочитали вірші в пам’ять про замордованих українців,відтворили мелодії та пісні ,присвячені темі Голодомору,також прозвучали спогади людей,які пережили те лихо.

Сьогодні поширена думка, що говорити про голод — це озиратися назад, це блукати десь серед могил. А що ми там знайдемо? Ми повинні дивитися у завтрашній день, а не озиратися назад. То чи треба сьогодні говорити про голод?

 Учні приєдналися до тієї думки, озиратися у минуле треба кожному. Людина не живе в одному часі, а у трьох часових вимірах: у минулому, сьогоденні та майбутньому. Дорога у майбутнє пролягає через минуле. Треба осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. І якщо сьогодні не зробити висновків, історія може повторитися. Отож озирнімося, щоб покаятись. А головне - щоб зрозуміти.

 Іще одна гірка істина. В могилу голодомору зійшли найкращі. Винищували з корінням працьовитих самостійних хазяїв, здібних, талановитих, здорових духом і тілом, що вміли мислити і протестувати.

             Присутні на заході учні пом’янули пам’ять усіх померлих від голоду запаленими свічками.  Також прозвучав вірш:

Боже великий, всевладний,

Яви нам свою могуть,

Дай розпізнати правду -

Праведників не забудь.

Дивляться в твої очі

Мільйони скатованих душ.

Пригорни їх, посели на спочинок,

Та їхнього сну не наруш!

Заступи нас і нашу державу

Од кривавих, лютих негод.

Всі ми - сущі, усопші, прийдешні –

Твій пшеничний, безсмертний народ.