Щось таке осіннє...

Осінь на струнах павутин заграла

Мелодію закоханих  вітрів.

І пальці дерева  вплітають їй у  коси

Жовте листя і  кришталь 

Похмурих вечорів.

 

Любов,любов,

ця осінь не для тебе!

Чому ж гориш ,як  цвіт осіннього морозу,

Що жде зими… ось-ось прийде..

І – все: поб’є той цвіт!

 

..Цвітеш,бо сподіваєшся

 на теплу зиму й на милосердя  сіверка,

який - а,раптом – загубить

в твій край,любове,

сонячну дорогу.