пʼятниця, 27 грудня 2013 р.


               Нелюбові.

Знаєш,хлопче,ти чіпкий,наче літній реп’ях,

І твої залицяння – це мій жіночий жах!

Питаю у неба : за що мені це?

А небо мовчить..

Наче не чує,як моя душа кричить :

 ні,ні,ні!

Не потрібні мені

ції страхи нічні!


Йди,хлопче,у свій вирій і час;

У моєму житті тобі щастя ніхто не припас.

Йди в краї,йди в світи,де тебе

Там хтось жде..

А мене не чіпай :

Ні,ні,ні!

Не потрібні мені

Твої мрії нічні!


А потрібна мені та любов,що майнула

 на білім коні!

Та любов ,що кричала мені :

Ні,ні,ні!

Юним чаром зігріла

Вона серце моє,

 це той скарб,що і

донині в душі

моїй

є!


Ним живу,ним творю,бо І досі люблю!

І не жду повертання

Із дикого краю

Всіх тих мрій і надій,

Що покрилися кригою

Зневаги:

Ні,ні,ні!


Не поверне  він знов

З незворотнього

Краю!

А я щастя чекаю..

А я знову надіюсь

І знову чекаю.

Немає коментарів:

Дописати коментар

 Ян Райніс  “Cоловейко” Кожен вечір слухаю, Співи соловейка: – Покажися, солов’ю, Пір’я золоте! Відповідав соловейко: – Сам я – птаха сіра, ...