пʼятницю, 13 червня 2014 р.

Цікавий  бібліофакт

Раны Игнатия Лойолы

    В мае 1521 года испанский дворянин Игнатий де Лойола участвовал в обороне Памплоны. Ее осаждали французские и наваррские войска под началом Андре де Фуа. «Приступ длился уже порядочное время, когда я был задет снарядом, который проскочил между моими ногами и ранил одну и сломал другую», — рассказывал позже Лойола. После многих операций ноги удалось спасти.
     В последовавший затем период выздоровления Игнатий попросил, чтобы ему принесли почитать рыцарские романы. Но романов в замке, где он находился на излечении, не оказалось — в семейной библиотеке хранились только «Жизнь Иисуса Христа» картезианца Рудольфа и один том «Жития святых». Пришлось читать то, что есть. За этим занятием, по словам Игнатия, его душой вдруг овладел «непостижимый мир». Так Лойола ушел в религию, став основателем ордена иезуитов, сыгравшего решающую роль в возрождении католицизма после эпохи Реформации.

середу, 11 червня 2014 р.


Весняне.

 

Як солодко пахнуть піони,
Яким тонким і п’яним ароматом.
Й тікає сон,немов мана..
Та ж ось весна
Нам голови дурманить
Як вином.
..І на незвичні вчинки тягне,
і думка прагне висоти…
Та хто ж придумав цей дарунок -
Весняний трунок
На серце й душу!
І як ввібрати все у себе:
І теплий дощ,
І перші кроки квітування…
І влаштувати свято
Вшанування 
краси,що серце щастям напуває!
Піони,піони,коханці весни
Своєю красою  чаруйте,
Даруйте нам радість
Спасіння
Від зимної пітьми.

 

Травню 1986-го…

Чорнобильські трагічні дні.

І запах півоній

На київській площі.

Солодке й гірке

З’єднала печальна

Весна…

Букети півоній,

Що просять:

Купіть нас!

Не наша вина,

Що людське безумство і лінь

Накинули тінь

На ваші поля і ліси.

Потруєні води полином

Влилися у ваші криниці..

Ми ж символ життя і весни!

           
 
Професія бібліотекаря через певні обставини стає все рідкіснішою. Адже фонди масових сільських і міських бібліотек зараз старі і бідні. Бібліотекарю,щоб виконати свою роботу, нині доводиться «покрутитись» - і в районну бібліотеку з’їздити в Інтернет – центр та і до нас в Червонозаводське іноді доводиться добиратися,бо теж бібліотека має Інтернет. Чи поцінується наш труд бібліотекаря ?теж сумнівно?

 Але іноді доводиться зтикатися з отією чорною хвилею бездушності і бездуховності,якій хтозна як «давати здачі» і бібліотекар починає впиратися своїми «рогами» і щось відстоювати і комусь  доводити неправильність думки або вчинку.  Скільки таких хвиль ми вже пережили і чи було нам так легко,як декому здається зі сторони? Оті ситуації,коли якщо ти не скажеш,то і ніхто не скаже,і коли хочеться промовчати – а не можна,гріх не захистити,гріх не відстояти.

 

 Ян Райніс  “Cоловейко” Кожен вечір слухаю, Співи соловейка: – Покажися, солов’ю, Пір’я золоте! Відповідав соловейко: – Сам я – птаха сіра, ...