Вчора ввечері побачила у себе останній передвиборчий буклет у фіртці.Агітували за кандидата від демократів,перерахували добрі справи зроблені ним для району, в т.ч. і готель вівдбудований і відреставрований,який є окрасою району перед  гостями Лохвиці.Все це правда - готель гарний і гостей,дійсно,потрібно достойно зустрічати.Отож,закликають народ це оцінити і відповідно проголосувати.А я собі пригадую той народ,як він якось бочком і з опаскою той готель обходить,бо живуть в ньому,в основному,заможні пани,які їздять на іномарках та джипах,або командировочні,яким добові оплачує держава. ..І от знову я про своє!про приміщення районної бібліотеки! Якось так сталося,що в попередні роки ну не знайшлося доброго спонсора,який би відреставрував фасада і зробив і бібліотеку окрасою Лохвиці.А отой же народ і в бібліотекеу  ходить та обідраного фасада бачить.Згодьтеся - бібліотека насправді заклад для народу,якого завтра ой як чекатимуть на виборчих дільницях,як мовиться : " з вірою,надією,і з любов ю"! 
                   І оце з  вилася в мене МРІЯ - а ну ж !і насправді, вибраний депутат(а ми ж таки когось та виберемо) не забуде на другий день про любов до свого народу та й допоможе естетично оформити районну бібліотеку -раз!,допоможе їй з опаленням -два!(опалювальний сезон розпочато,але не для районки - коштів обмаль),допоможе з ремонтом приміщень  у середині бібліотеки -три! та ще і  допоможе сучасними меблями - чотири!.Колеги мої з філіалів прямо скажуть,"губу розкатала" і про потреби малих бібліотек забула..Не забула!Обраний депутат матиме  великі можливості,отож нехай і потурбується про кошти ,бо для районного бюджету таке може бути і не по силах.
                  Шановному нашому земляку Г.С.Сковороді - 290 !Має світове ім я.Але що чекає на бібліотеку,яка те ім я носить - невідомо..Та й іншим бібліотекам не позаздриш.
                 

Ювілей бібліотеки. 17 жовтня 2012 року відбулося свято на яке я,особисто,не дуже і розраховувала.Причиною таких сумнівів було нетривке становище бібліотеки взагалі та досить прохолодне ставлення влади до неї (як і до бібліотек взагалі),і,друга причина - завидне приміщення,яке займає бібліотека саме наша -Червонозаводська №1.Ласих поглядів з боку різних,ну дуже підприємливих панів!,ой як вистачає.Скільки вже було спроб всіма правдами і неправдами вижити нас звідси!. Не можу не згадати принагідно і про вже тепер і мені рідне приміщення Лохвицької районної бібіліотеки(адже працюю в системі 28 років).Коли тільки прийшла сюди працювати,то приміщення білили самі бібліотекарі,але як слід вони не мали змоги його облаштовувати.бо таки не вапнярі! Та і правила техніки безпеки не пустий звук,бо має воно два поверхи підвищеного архітектурного планування початку 20-го століття.Будували тодішні пани - сільгоспвиробники його для себе щшедрою рукою,тому бібліотека зараз має кімнати висотою по 3 метри.Отже,якісь таки кошти та виділялися. Прийшли буремні 90-ті і,від того часу і донині стоїть бібліотека обідраною до старовинної цегли сиротиною майже в центрі Лохвиці і ніхто не переживає,що носить вона ім'я Г.С.СКОВОРОДИ.Встав би великий філософ та подивився,яка на вигляд будівля носить його ім я,то ліг би назад від образи.Далеко від теми допису занесли мене емоції! Вітали нас і районні наші керівники,і міська влада,і колеги з 2-ої ЗОШ,з міського БК №1,з Токарівської бібліотеки Валентина Миколаївна,з міської бібліотеки №2 Наталія Петрівна.А в кінці я висловила подяку підприємцям,які придбали для нас акустичні установки до комп ютерів та ін.Прийшла до нас і колишня завідуюча,Гришко Галина Кузьмівна(у якої прийняла бібліотеку у далекому 1987 році)та поділилася спогадами про те,як воно було на перших порах.Згадувала і про нестерпні холоди,які допікали і про інше.Але всім запам яталося те,що вона сказала про колишнього селищного голову Манніка І.Г. : "Він мені ніколи ні в чому не одказував,що б я не попросила - кругом був "зелений коридор".Треба було книжкові стенди -замовив у технікумі,а технікум і грошей за роботу не взяв.Треба столи - купив "сільсовєт" на міжрайбазі.Книг назбирала,нема куди поставить,поїхали од "сєльсовєта" в Полтаву і привезли мені книжкові стелажі." .Я ТАК ЦІНУЮ ЩИРІСТЬ!
           Ps : Нажаль,Галина Кузьмівна прожила лише півроку піля ювілею. У березні 2013 року вона пішла у вічність.Світла їй пам'ять.   

Фрагменти з праць К.І.Рубинського,які мені спадобалися :

"Бібліотеки являють собою капітал і при тому найцінніший капітал кожної країни,капітал,в який вкладено всі знання людства".

"Много раз человеческая культура подвергалась опасности полного уничтожения и своим спасением,своим возрождением она объязана была ничему иному,как сохранению письменных памятников и книг в библиотеках.Мало того,собирание письменных памятников в различных местах культурного мира являлось как бы магнитом,притягиваюк себе всех стремящихся к знанию,и чем больше было это собрание,тем больше было притяжение".
           А ось цей вислів,по - моєму - і зараз не втрачає своєї актуальності:
"Каждая библиотека представляет у нас досих пор свой замкнутый,никому не ведомый мир,со своей собственной системой,со своими собственными порядками,со своими собственными нуждами.Эти нужды только тогда обращают на субя внимание и удовлетворяются,когда они ДОСТИГАЮТ КРАЙНЕЙ СТЕПЕНИ,но и в таком случае они удовлетворяются иногда так,что ставят библиотекарей в раздумье". У мене виникає питання,а що ж примушує суспільство чинити з бібліотеками саме так,як сказано у РубинськогоК.І.І що вже так змінилося у менталітеті суспільства з початку 20 -х років?

30 вересня відзначалося свято Дня бібліотек в Україні.Нас привітали 28 вересня в п' ятницю.Були присутніми представники РДА,райради та з відділу культури.Вітали всі,грамоти вручали кращим(правда,матеріально не підтверджені),вручили і нашій бібліотеці.Адвокат Панченко О.(свободівець)був найщедрішим,бо подарував свої книги і солодощі до святкування.Дехто, критично налаштований, пробурмотів собі під ніс,що краще б зарплату віддали вчасно(доречі,ця мрія і досьогодні не збулася - зарплату затримують і це не надихає).Правда,під грамоти декому перепало по трояндочці,але і тих на всіх не вистачило.А я так і зовсім втратила настрій,а потім згадала,що в мене в садку зацвіла своя троянда, і то дуже гарними крупними лососевого кольору квітами;прийшло 30 вересня(а це ще і свято пам яті Віри,Надії,Любові та їх матері Софії) і вирішила я ,що вручу по одній трояндочці на довгій "ніжці"своїй колишній колезі і начальниці Галині Кузьмівні,а також подругам - Любові Іванівні(теж її іменне свято) та Людмилі Василівні(бо Людмили було 29 вересня).Я побачила їх щиру радість і задоволення,адже троянди приємно і одержувати і дарувати.Тільки після цього мені трохи відпустило біля серця. Дуже складно мріяти про гарну бібліотеку за таких обставин,але потрібно,адже мрії можуть здійснюватися!?