В одній із розмов про голодомор довелося мені почути думку про те,що "..ну навіщо згадувать про той голодомор,воно давно пройшло,тих людей уже не вернеш".Так ,дійсно,пройшло і людей не повернути,але мене лякає думка про те,що потрібно забути ті події,залишити в минулому їх пам'ять.От,мов би,так і треба!Але ж дорога в майбутнє пролягає через минуле і відомо,що історія може повторитися.Стає страшно від думки,що ось пройде 100 -200 років і ніхто не згадає про український жах - голодомори,і це правда,бо був і 21-22 рік, і 32-33 рік,і 47 -й..А якщо не згадають,то це буде нашою провиною перед майбуттям,це ми не доробили,не довели,не донесли..То все неправда і від лукавого коли дехто каже,що не треба пам'ятати те страшне минуле,бо ми повинні дивитися вперед,а не назад,забувши про страшну смерть замордованих голодом.Якщо забудемо,то яким буде те майбутнє?
            Нещодавно у фонд нашої бібліотеки надійшла книга за редакцією упорядника Петра Кардаша під назвою "Злочин".Є в ній пам'ятний автограф ,адресований пану Болюху.Книга має 557 сторінок друкованого тексту і величезну кількість спогадів постраждалих від репресій і голодоморів по обидва боки Дніпра,а ще там дуже багато фотографій людей,які померли від голоду..В кінці книги величезний список закордонних українців,які здавали пожертви на те,щоб ця
книга вийшла з друку,і в тому списку прізвища людей і організацій ,які жертвували від 10000доларів до 5.
           А ще різнула по серцю думка ,висловлена в цій книзі,що попри донесення послів про голодомор в Україні він був проігнорований і у цілому світі,бо СРСР в ті роки прийняли до Ліги націй.От же воістину "Байдужість - це прараліч душі"(А.Чехов).