Ювілей бібліотеки. 17 жовтня 2012 року відбулося свято на яке я,особисто,не дуже і розраховувала.Причиною таких сумнівів було нетривке становище бібліотеки взагалі та досить прохолодне ставлення влади до неї (як і до бібліотек взагалі),і,друга причина - завидне приміщення,яке займає бібліотека саме наша -Червонозаводська №1.Ласих поглядів з боку різних,ну дуже підприємливих панів!,ой як вистачає.Скільки вже було спроб всіма правдами і неправдами вижити нас звідси!. Не можу не згадати принагідно і про вже тепер і мені рідне приміщення Лохвицької районної бібіліотеки(адже працюю в системі 28 років).Коли тільки прийшла сюди працювати,то приміщення білили самі бібліотекарі,але як слід вони не мали змоги його облаштовувати.бо таки не вапнярі! Та і правила техніки безпеки не пустий звук,бо має воно два поверхи підвищеного архітектурного планування початку 20-го століття.Будували тодішні пани - сільгоспвиробники його для себе щшедрою рукою,тому бібліотека зараз має кімнати висотою по 3 метри.Отже,якісь таки кошти та виділялися. Прийшли буремні 90-ті і,від того часу і донині стоїть бібліотека обідраною до старовинної цегли сиротиною майже в центрі Лохвиці і ніхто не переживає,що носить вона ім'я Г.С.СКОВОРОДИ.Встав би великий філософ та подивився,яка на вигляд будівля носить його ім я,то ліг би назад від образи.Далеко від теми допису занесли мене емоції! Вітали нас і районні наші керівники,і міська влада,і колеги з 2-ої ЗОШ,з міського БК №1,з Токарівської бібліотеки Валентина Миколаївна,з міської бібліотеки №2 Наталія Петрівна.А в кінці я висловила подяку підприємцям,які придбали для нас акустичні установки до комп ютерів та ін.Прийшла до нас і колишня завідуюча,Гришко Галина Кузьмівна(у якої прийняла бібліотеку у далекому 1987 році)та поділилася спогадами про те,як воно було на перших порах.Згадувала і про нестерпні холоди,які допікали і про інше.Але всім запам яталося те,що вона сказала про колишнього селищного голову Манніка І.Г. : "Він мені ніколи ні в чому не одказував,що б я не попросила - кругом був "зелений коридор".Треба було книжкові стенди -замовив у технікумі,а технікум і грошей за роботу не взяв.Треба столи - купив "сільсовєт" на міжрайбазі.Книг назбирала,нема куди поставить,поїхали од "сєльсовєта" в Полтаву і привезли мені книжкові стелажі." .Я ТАК ЦІНУЮ ЩИРІСТЬ!
           Ps : Нажаль,Галина Кузьмівна прожила лише півроку піля ювілею. У березні 2013 року вона пішла у вічність.Світла їй пам'ять.