19 березня…Якась особлива дата,яка продукує прихід Геніїв в українську літературу!

...Події,пов’язані з коронавірусом, дещо відволікли нашу увагу від неї. Але попри все – ми пам’ятаємо,що саме 19 березня  на небозводі української літератури з’явилися дві величні зорі – хай і в різний час – двох українських поетів - Максима Рильського(1895 рік) та Ліни Костенко(1930 рік).Максиму Рильському – 125-річний ювілей,а Ліні Василівні – 90! 

Щоб душа не черствіла,не замовкала просто публікую з Інтернету вірші про рідну мову,про поезію,про силу слова,написані ними в різний час …

Максим Рильський

Рік 1955

Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

Прислухайтесь, як океан співає –
Народ говорить. І любов, і гнів
У тому гомоні морськім. Немає
Мудріших, ніж народ, учителів;
У нього кожне слово – це перлина,
Це праця, це натхнення, це людина.

Не бійтесь заглядати у словник:
Це пишний яр, а не сумне провалля;
Збирайте, як розумний садівник,
Достиглий овоч у Грінченка й Даля,
Не майте гніву до моїх порад
І не лінуйтесь доглядать свій сад.

Ліна Костенко

Рік 1977-й

Страшні слова, коли вони мовчать,
коли вони зненацька причаїлись,
коли не знаєш, з чого їх почать,
бо всі слова були уже чиїмись.

Хтось ними плакав, мучивсь, болів,
із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
а ти їх маєш вимовити вперше!

Все повторялось: і краса, й потворність.
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія – це завжди неповторність,
якийсь безсмертний дотик до душі.