Митцець випереджає час.

Цими квітневими днями у Заводській міській бібліотеці №1 розпочала діяти виставка живописних робіт художника з с.Токарі,що на Лохвиччині, Шевченка Василя Григоровича. Вона носить назву «Все,що люблю і все,у що вірю».

 Василь Григорович вже неодноразово виставляв свої роботи у нашому закладі і щоразу вони викликали захоплення наших читачів,а це,зважте,звичайні не розпещені великими музеями і столичними виставками,люди. Поміж них  викладачі шкіл та технікумів,  школярі та студенти, домогосподарки та наймані робітники,пенсіонери. Думається,що вони інтуїтивно відчувають глибину цих картин,бо ж там багато сакральних символів,які виходять з генетичної пам’яті українців. В роботах  Василя Шевченка багато підтексту,натяків,які вимагають роботи думки. Він використовує різні техніки написання своїх творів,хоча в основі творчості – класичний живопис із його тонами і напівтонами,повітряними перспективами..

…У цьому ракурсі згадується ще один живописець ім’я якого теж пов’язане із Токарями,а саме Григорій Ксьондз.

Цей художник прожив не один рік життя в селі,згадувався односельцями,як дивак,що писав свої картини за їжу і помер нікому невідомим. Зараз точаться суперечки про місце його поховання. Потрібно було спливти майже семидясяти рокам(зауважте,що не п’ятдесяти,бо тоді ще були живими ті,хто міг би провести до його могили),щоб бути гідно оціненим наступними поколіннями,які побачили геніальність в його наївному малярстві. Тому, природньо, випливає думка про те,що обдарованим людям властиво випереджати свій час.

         Роботи одного з таких митців зараз у нас на виставці. Отож,приходьмо,споглядаймо і радіймо тому,що такі люди є зараз серед нас.

Любов Єрмакова,завідувачка

 Заводською бібліотекою №1.