12 травня 2017 року  виповнюється 75 -річчя  невинноубитих у яру біля с.Благодарівка євреїв. Лохвиччина  пам'ятає.

Розі Клімовіцкій і тисячам юних і прекрасних,що загинули від рук нацистських катів і їх посіпак,присвячую.

«…Клімовіцка Роза,гарна,

чорнява дівчина,

1925 року народження,

коли розстрілювали,кричала:

«Сонце сходить,а я

повинна помирать!»

(Зі спогадів лохвичан)

Весна прийшла,квітчаста,юна,пишна,

А їй би жить та жить

І ряст топтать.

Та кару придумали фашисти

І їй в сімнадцять помирать.

Вона прекрасна,юна й щира,

Вона іще дитя.

Та злоби нацистської озброїлась рать.

Не збутися мріям, не збутись надіям,

Бо їй помирать.

Бузок цвіте і  травень юний,

Буяє і пахне зело.

О кате ж ти кате,

Та їй же сімнадцять.

І руку тобі не звело..

Он сонце палюче з-за обрію

Кинуло промінь,як меч!

Пробий же ти серце проклятого ката,

Знеси їх з землі,розвій їх за вітром

Як смерч!

Часу швидкоплинність щорік віддаляє

Від жахів тієї війни.

Та травень квітучий

Нам знов нагадає стаждання і муки

Загиблих тієї весни.

..Он хмарка на небі у синій блакиті – то ти,Розо!

Життям твоїм розпорядився звір!

..Голубка на вишні і яблуні цвіт – то ти,Розо!

…Бо ж знали,що творять фашисти прокляті!

Ніхто не простить!

Краса твоя,сльоза твоя на землю не впаде!

Замкнувсь,не розпочавшись круг…

Нащадки загиблих,невинно полегих

Повік не забудуть

Нацистів проклятих наруг.

Л.Єрмакова.