Весняне.

 

Як солодко пахнуть піони,

Яким тонким і п’яним ароматом.

Й тікає сон,немов мана..

Та ж ось весна
Нам голови дурманить

Як вином.

..І на незвичні вчинки тягне,
і думка прагне висоти…
Та хто ж придумав цей дарунок -
Весняний трунок
На серце й душу!

І як ввібрати все у себе:

І теплий дощ,

І перші кроки квітування…

І влаштувати свято

Вшанування 
краси,що серце щастям напуває!

Піони,піони,коханці весни

Своєю красою  чаруйте,

Даруйте нам радість
Спасіння

Від зимної пітьми.

 

Травню 1986-го…

Чорнобильські трагічні дні.

І запах півоній

На київській площі.

Солодке й гірке

З’єднала печальна

Весна…

Букети півоній,

Що просять:

Купіть нас!

Не наша вина,

Що людське безумство і лінь

Накинули тінь

На ваші поля і ліси.

Потруєні води полином

Влилися у ваші криниці..

Ми ж символ життя і весни!

           

 

Професія бібліотекаря через певні обставини стає все рідкіснішою. Адже фонди масових сільських і міських бібліотек зараз старі і бідні. Бібліотекарю,щоб виконати свою роботу, нині доводиться «покрутитись» - і в районну бібліотеку з’їздити в Інтернет – центр та і до нас в Червонозаводське іноді доводиться добиратися,бо теж бібліотека має Інтернет. Чи поцінується наш труд бібліотекаря ?теж сумнівно?

 Але іноді доводиться зтикатися з отією чорною хвилею бездушності і бездуховності,якій хтозна як «давати здачі» і бібліотекар починає впиратися своїми «рогами» і щось відстоювати і комусь  доводити неправильність думки або вчинку.  Скільки таких хвиль ми вже пережили і чи було нам так легко,як декому здається зі сторони? Оті ситуації,коли якщо ти не скажеш,то і ніхто не скаже,і коли хочеться промовчати – а не можна,гріх не захистити,гріх не відстояти.