9 березня 2014 року всі українці,а разом з ними весь прогресивний світ відзначатимуть 200 - літній ювілей Тараса Шевченка.

Я розпочала збирати матеріали про українського Кобзаря і оце хочу зробити 1 -й запис на цю тему,а саме -  геніальний вірш Миколи Петренка "Свіча на Чернечій горі".

СВІЧА НА ЧЕРНЕЧІЙ ГОРІ

 

Епіграф "Нехай же серце прагне, просить

Святої правди на землі!.."

Тарас Шевченко

 

О як ми ждем, гуртуючись в ключі

Відболених у пожаданні прощі!..

Наш час — самозапалення свічі,

Наш час — коли вершать молитву мощі.

 

Наш час — коли спливає кров із ран,

Ясніють стигми, рветься дух до зброї:

Не марно ж ми єднались на Майдан

Шукати правди — правди пресвятої.

 

І вже — ясний архангел при мечі,

І ми, предвічній вірності підлеглі:

Наш час — самозапалення свічі,

Наш час — коли встають з могил полеглі.

 

Скипає лють і давній жах пощез,

Ступає з гір Покрова ясносвітла.

О як ми ждем громів з ясних небес

І щоб душа у кожного розквітла!

 

Однак же ми не сліпли уночі,

Зійшовшись до Кобзарської могили:

Наш час — самозапалення свічі,

Та так, щоб наші душі заіскрили!

 

Гартуймо ж їх, гартуймо в молитвах,

В тяжкім труді, твердім правдивім слові:

Уже злітає в небо віщий птах,

Уже серця ясніють для любові.

 

Це ми, які єднаємось в ключі,

Це ми, які гуртуємось при зброї:

Наш час — самозапалення свічі,

Наш час — для правди, правди пресвятої!

Микола ПЕТРЕНКО