Червонозаводське : на шляху з минулого в майбутнє.

     20 жовтня 2015 року Червонозаводське відзначатиме свій 87-йдень народження .Міська бібліотека №1 провела Історичний екскурс під назвою "Історія і сучасність сплелися на цих вулицях".До неї завітали учні групи М-13 Б за спеціальністю "Експлуатація та ремонт обладнання харчових виробництв" разом із заступником директора з навчальної роботи Лохвицького технікуму ПДАА,викладачем культурології Мірошник Вікторією Олександрівною.
     Перед початком екскурсу виступила юрист Червонозаводської міськради Дробиш Марина Водлодимирівна.Вона зазначила,що місто має славну історію свого заснування й розвитку,яку сворили його робітники своїм звитяжним трудом.Лохвицький цукрозавод,з якого все і почалося,був знаним на весь світ як і решта підприємств,пов'язаних з ним.Славне минуле відбилося у назвах вулиць.Але не можна жити минулим і тому Червонозаводське прийняло виклики сьогодення і готове крокувати в майбутнє і змінюватись.Це,в першу чергу,відобразиться в нових назвах вулиць.До обговорення нових імен в історії міста буде запрошено жителів Червонозаводського.
      Далі тему було поглиблено бібліотекарями  Матяш Антоніною та Лисенко Ніною,які розповіли про роки розбудови міста,воєнну розруху та підпільний рух,післявоєнну відбудову зруйнованого селища та сучасні завдання,які слід буде вирвшувати.Адже, подальша доля міста тісно пов’язана з долею всієї України. Насьогодні  діючими є лише декілька підприємств. Це такі,як Хлібозавод,Станція Сула,Склоприлад.Саме залізничній станції присвятив свого вірша місцевий поет Володимир Семенко:

 Як гарно зветься станція — Сула...

Круг неї обертається земля

моїх надій, тривог і неспокою,

бо в селищі Червонозаводському,

отам, де Рудка, де Артополот

сріблиться плином тихих — тихих вод,

край вулички стоїть біленька хата.

У ній — мій світ, якого не догнати...

Як гарно зветься станція — Сула.. 

Зараз більшість колишніх підприємств  не працюють в очікуванні кращих часів,а вони,сподіваємося, таки настануть! І наші надії дають нам право заглянути трішки в майбутнє. Так,сьогодні проводиться відповідна робота по виготовленню нового ге­нерального плану розвитку міста Червонозаводського на період до 2025 року. Проектом передбачені можливі варіанти змін у кількості насе­лення, територіального розвитку міста. Архітектурно-планувальна органі­зація Червонозаводського має розвиватися за проектом з урахуванням іс­нуючих, та передбачуваних мікрорайонів.

 Проектом пропонується додаткове розміщення магазинів непродо­вольчих товарів, об'єктів побутового обслуговування та достатньої кіль­кості медичних і амбулаторних об'єктів.

Фізкультурно-спортивні споруди передбачено доповнити спортивни­ми майданчиками та спортивними залами загального користування.

З Генеральним планом розвитку Червонозаводського перегукуються мрії учнів 1-ої та 2-ої середніх шкіл міста,які вони відобразили в своїх малюнках.Презентацію під назвою "Яким я бачу рідне місто через 20 років" для учнів провела завідувачка Єрмакова Л.М. Так Антіпова Євгенія,15 років мріє :

«Закриваю очі… і лечу крізь роки…ось зупинка «Червонозаводське - 2034-й ».
Ступаю на різнокольорову бруківку.
Ось я вже  – в центрі міста,пізнаю його по альтанці,а фонтан -не впізнати!
Він став більшим,
струмені  води підносяться
вгору і падають
під звуки
класичної музики,
а потім..тихенький
 подзвін міського трамвайчика.

Полтавець Діана,14 років:

«..мрію про те,що через 20 років Червонозаводське  буде відоме своїми новими заводами : переробки неорганічних речовин та виготовлення біопалива».

Гайдайчук Євген та Жарий Ігор,які мають по 14
років,сподіваються,що:

«…місто розшириться і  з’явиться багато

робочих місць.

Працюючі спиртовий,

цукровий,

комбікомовий,

приладобудівний

заводи

забезпечуватимуть

потреби України

та інших партнерів

 високоякісною

 продукцією».

Литовченко Марина,15 років,мріє про те,що:«..на березі мальовничої

річки Сули побудують

 зону  відпочинку,

ландшафтний

дизайн прикрасить  місто.

Буде посаджено

новий парк,

побудовано готелі,з’явиться кінотеатр».

Панасенко Владислав,15 років,мріє ,що через 20 років:«…знову працюватиме лікарня,у якій лікуватимуть

 найскладніші хвороби кваліфіковані

спеціалісти,а «Швидка допомога»

стане дійсно швидкою».

А ще в місті працюватиме

 велика сучасна бібліотека

з найновішим

обладнанням».

Катю Волкову,14 років,Харченко Яну,15 років та Доброхліба Ярослава,15 років об’єднує мрія про те,що:

«..через 20 років рідне місто буде квітучим,гостинним.

Люди з повагою ставитимуться до свого містечка.

Хочеться,

щоб і зараз,

і через роки

ми жили під мирним небом

і не було війни».

А,оскільки,мрії мають властивість збуватися,якщо дуже хочеться,то кращі сподівання учнів таки здійсняться.

Учні технікуму з цікавістю переглянули також презентацію фотографій під назвою "Подарунок рідному місту",на якій відображено найцікавіші куточки Червонозаводського:його дерев'яні скульптури,фонтанчики,ставки,альтанки.

Червонозаводчани — патріоти свого міста. Вони роблять усе для того, щоб жилося тут радісно і щасливо. Своєю працею вони вписують нові сторінки до літопису величних звершень на честь своєї держави України.

Червонозаводське – люблю тебе

За красу кучерявих садків,

За вируючі ранки росисті

І за тишу ясних вечорів.

За дівочі пісні легкокрилі,

Що порушують спокій нічний.

А ще більше люблю місто миле

За народ гомінкий трудовий.

Я не можу його не любити.

Місту рідному вічно рости

Хоч і важко на карті світу

Моє місто маленьке знайти.